Кафедра хімічної технології композиційних матеріалів

/ Перехід на сайт кафедри /
 

Підготовку інженерів-технологів силікатного профілю в Київському політехнічному інституті почали здійснювати з першого року його створення. У цьому плані значний внесок зробив інженер-технолог К.Г. Дементь’єв, який став організатором і першим завідувачем кафедри технології будівельних матеріалів і мінеральних речовин, керував дипломними роботами і проектами, а в 1905 році захистив докторську дисертацію на тему "Наукові основи техніки будівельних матеріалів" і став професором.
 

К.Г. Дементь’єв доклав немало зусиль для забезпечення студентів навчальними посібниками. Відомо, що він написав близько 40 книг з хімії, хімічної технології і теплотехніки будівельних матеріалів хімічного контролю виробництва.
 

У 1921 році від вказаної кафедри відокремилася кафедра технології силікатів на чолі з Б.С. Лісишим, який в справу організації кафедри вніс кращі традиції свого вчителя К.Г. Дементь’єва. Під безпосереднім керівництвом Б.С. Лісина підготовлено близько 500 інженерів-технологів для силікатної промисловості і науки, багато хто з них зарекомендував себе як фахівці високого рівня.
 

У 1920 році Б.С. Лісин керував відновленням крупних Новоросійських цементних заводів, в 1928 році він був головою Комісії з вивчення районів будівництва цементних заводів на Україні і сировинної бази. Завдяки Б.С. Лисіну та його учениці К.А. Галабутськш, яка потім стала завідувачкою кафедри хімічної технології силікатів Львівського політехнічного інституту, в Україні створена каолінова промисловість. За наукові розробки академік АН УРСР Б.С. Лісин удостоєний Державної премії СРСР, а його роботи по дослідженню каолинов України узагальнені у ряді монографій.
 

З 1956 року кафедрою технології силікатів завідує д.т.н., професор А.А. Алентьев. Продовжуючи кращі традиції своїх попередників, він розширив наукові дослідження кафедри в області вогнетривів. До речі, йому належить розробка технології отримання гидроксида магнію з розсолу озера Сиваш. Видне місце серед працівників кафедри займав к.т.н. доцент В.В. Манжурнет - відомий фахівець в області терпких матеріалів повітряного тверднення, який в 1954-1955 і 1961-1962 г.г. завідував кафедрою терпких речовин КПІ.
 

У 1962 році кафедри технології силікатів і терпких речовин КПІ були об'єднані в одну кафедру технології силікатів під керівництвом А.А. Алентьева, якою він завідував до 1964 року.
 

З 1964 року цю кафедру очолював д.т.н., проф. О.В. Ралко. Науковий напрям його досліджень пов'язаний із з'ясуванням термодинамічних і термохимических характеристик при нагріванні силікатів.
 

У 1969 році кафедру технології силікатів КПІ розділили на дві: хімічній технології кераміки і скла - завідувач кафедрою А. В. Ралко і хімічній технології терпких речовин на чолі з д.т.н., професором А.А. Пащенко, яку він очолював до кінця 1989 року. А.А. Пащенко створив наукову школу, основними напрямами робіт якої разом з традиційною для КПІ проблемою розширення сировинної бази силікатних виробництв були роботи в області створення теоретичних основ технології виробництва силікатних і композиційних матеріалів.
 

З 1990 року по теперішній час кафедрою керує д.т.н., проф. В.А. Свідерський. Сучасна назва кафедри - хімічній технології терпких, полімерних і композиційних матеріалів - відповідає об'єму робіт, які виконує педагогічний колектив і основному напряму наукових досліджень.
 

У 1991 році був здійснений перший набір на спеціальність "Технологія переробки полімерів", а в 1997 році - перший випуск фахівців. Колективом кафедри виконана велика робота із створення методичного забезпечення викладання профілюючих дисциплін.